У 35-му випуску відеопроєкту «Блаженніший Святослав: #доступно_про_важливе» Глава УГКЦ роздумав над другим членом «Символу віри»: «І в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, єдинородного, від Отця родженого перед усіма віками – світло від світла, Бога істинного від Бога істинного, родженого, несотвореного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося». Нижче пропонуємо текстову версію катехизи.
Христос народився!
Дорогі в Христі брати і сестри, продовжуємо нашу духовну мандрівку нікейсько-царгородським «Символом віри», яку ми розпочали минулого разу. Говорячи про джерела нашої віри, про Боже об’явлення, ми згадували, що апостольська традиція дала нам Святе Письмо, Боже слово, як джерело нашої віри, а відтак «Символ віри» – як ключ розуміння Божого слова.
«Символ віри», як ми згадували, завжди був пов’язаний із Таїнством Хрещення. Завдяки йому нові члени входили в таємницю життя і віровчення Христової Церкви. Їм урочисто передавали зміст тієї віри, яку вони приймали, їх навчали тієї віри. А ключем до розуміння Божого слова, компасом, який мав би вказати їм на істину, був якраз «Символ віри».
Ми також згадували, що всі ранні Церкви мали свої символи віри. Коли ж виникали якісь єресі, сумніви, певні доктринальні дискусії, тоді різні помісні Церкви збиралися на Вселенські Собори, щоб узгодити той символ віри, який вони передають своїм вірним і тим людям, що приймають Таїнство Хрещення. Ми подорожуємо дорогами нікейсько-царгородського «Символу віри», який був узгоджений помісними Церквами в IV столітті на двох Вселенських Соборах: Нікейському (325 рік) та Царгородському (381 рік).
Другий член «Символу віри»
Сьогодні ми розглянемо другий член «Символу віри», який концентрує нашу увагу на другій особі Пресвятої Трійці – на Синові Божого, Ісусові Христові, нашому Спасителі. Він звучить так: «Вірую в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, єдинородного, від Отця родженого перед усіма віками – світло від світла, Бога істинного від Бога істинного, родженого, несотвореного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося». Отож, хто Він – цей Син Божий? Що каже про Нього Священне Писання, а відтак, що означають слова: «світло від світла», «Бог істинний від Бога істинного», «роджений», «несотворений», «єдиносущний з Отцем»?
Божий Син – друга особа Пресвятої Трійці
Минулого разу, коли ми роздумували над першим членом «Символу віри», то звертали нашу увагу на першу особу Пресвятої Трійці, на нашого Бога Отця. Властиво, Бог Отець є нерозривно, інтимно пов’язаний з Богом Сином. Ми згадували, що окреслюємо нашого Бога як Отця через те, що Він споконвічно, понадчасово зроджує свого єдинородного Сина і перебуває з Ним у стосунку, як Отець із Сином.
Другий член «Символу віри» відкриває нам одну з глибинних істин життя Пресвятої Трійці: ми бачимо в ньому Сина Божого як другу особу Пресвятої Тройці, який співіснує безначально, понадчасово з Отцем. Особлива риса, за якою ми можемо розрізнити Отця і Сина, як вчать нас отці Церкви, – це те, що Отець є тим, хто родить, а Син як особову ознаку має те, що Він роджений Отцем.
Що каже нам Святе Письмо про Сина Божого?
Ми маємо дуже цікаві елементи, які знаходимо у Священному Писанні, зокрема в книгах Нового Завіту, – вони підкреслюють нам Його божественне єство. Син Божий є «відблиском слави Отця, образом його істоти» (Євр. 1, 3), як читаємо в Листі до євреїв. Його особове родження від Отця, є родженням світла від світла, Бога істинного від Бога істинного. Син Божий являє в собі Отця. Він є Слово живе, яке було «споконвіку в Бога» і «було Богом» (Ів. 1, 1), – читаємо в першому рядку Євангелія від Івана. Той самий Син Божий є образом Божої благості, печаттю рівнообразною, «образом невидимого Бога» (Кол. 1, 15), як про це пише апостол Павло в Посланні до колосян.
У книгах Священного Писання Старого Завіту терміном «Син Божий» позначається насамперед боговибраний народ: «Мій син, мій первенець Ізраїль» (Вих. 4, 22), – читаємо у книзі Виходу. Відтак у царя і пророка Давида чуємо про Сина Божого, як майбутнього Царя-Месію, якого очікує старозавітний Ізраїль. У другому псалмі читаємо такі слова: «Господь сказав до мене: Син мій єси ти, я породив тебе сьогодні. Проси в мене, і я дам тобі народи в спадщину, і кінці землі тобі в посілість» (Пс. 2, 7-8).
У книгах Нового Заповіту слово «Син Божий», цей особливий титул, пов’язаний з особою Ісуса Христа, нашого Спасителя. «Я іду до Отця мого і Отця вашого» (Ів. 20, 17), – каже Христос до своїх учнів на Тайній вечері, а Отець в об’явленні Сина під час Його Преображення на Таворській горі каже: «Це Син мій, Вибранець, слухайте його» (Лк. 9, 35). Святий євангелист Іван ісповідує божество Сина Божого такими словами: «Божий Син прийшов і дав нам розум, щоб ми Правдивого пізнали […] Він – правдивий Бог і життя вічне» (1 Ів. 5, 20).
Святі отці: «Син Божий не є створінням. Не було такого моменту, коли б Він не існував»
У цьому другому члені «Символу віри» читаємо також окреме формулювання, окремі фрази, які передали нам святі отці першого Нікейського Собору. Цей Собор і був скликаний для того, щоб у боротьбі в аріанами утвердити апостольську віру в божество Ісуса Христа. Прихильники Арія називали Сина Божого простим створінням. Вони заперечували, що Він споконвічно, співбезначально існував з Отцем ще перед початком створення світу. Тому тут ми чуємо такі слова: «Бога істинного від Бога істинного, родженого і несотвореного, єдиносущного з Отцем». Отже, святі отці підкреслили, що Син Божий не є створінням. Не було якогось моменту, коли б Він не існував. Як понадчасово Отець є Отцем, так і понадчасово Син є Сином. Він є роджений, але не створений.
Словами «єдиносущний з Отцем» нікейська спадщина чітко і ясно нам каже, що Отець і Син є рівні в гідності. Отець і Син – це дві різні особи, які ми розрізняємо, не розділяючи їх. Отець і Син належать до тієї самої божественної природи. Отець спочиває в Сині, даючи Йому всю свою природу, а Син приймає повноту божества від Отця, не відокремлюючись від Нього. Таким чином ці дуже важливі слова підкреслюють, що Син Божий, наш Спаситель, є один зі Святої Трійці, як ми співаємо про це під час Божественної Літургії у гімні «Єдинородний Сину».
Святий Кирило Олександрійський каже так: «Церква ісповідує Сина єдиносущного Отцеві, окреслюючи рівність Пресвятої Трійці і єдність Божої природи, потверджує тим божество Сина Божого. Син не виникнув у часі, як інше творіння, тому Він не нижчий від Отця, співіснує з Ним вічно, рівний із Ним у всьому, окрім того, що родити належить Отцеві. Син Божий є вмістилищем божественної премудрості. Отець, задумуючи творити світ, увесь задум про створення уклав у Синові». Тому ми й кажемо, що через Нього, тобто через Сина Божого, і в Ньому «все сталося». Син Божий, як і Отець, і Дух Святий, є творцем усього, що існує, усього видимого і невидимого створеного Ним світу.
Христос народився!
† Святослав
